Згідно з останніми даними ООН, фінансування гуманітарних операцій у 2025 році скорочується, і ситуація в гарячих точках може суттєво погіршитися, зокрема й на українських територіях, окупованих Росією. На жаль, зібрати точні статистичні дані неможливо, оскільки Росія систематично відмовляє у доступі навіть цивільним спостерігачам та міжнародним гуманітарним місіям, а надана самою Росією інформація зрештою не відповідає свідченням очевидців, які покинули окуповані території.
Отже, якою є реальна ситуація з основними гуманітарними потребами, такими як питна вода, базові продукти харчування, доступ до первинної медичної допомоги на територіях, контрольованих Росією, згідно зі свідченнями очевидців?
Медичне забезпечення
Станом на 13 січня 2025 року, за час повномасштабної агресії Росії в Україні було пошкоджено 1971 медичний заклад, з яких 300 повністю зруйновані.
Зі свого боку, Україна з першого дня війни фінансує медичні заклади, зокрема й на окупованих територіях, за новою системою. Вона передбачає, що кожен заклад охорони здоров’я щомісяця отримує 1/12 від річного обсягу фінансування. Наразі на окупованих територіях кошти перераховуються тим лікарням, з якими встановлено належний зв’язок.
На окупованих територіях ситуація справді складна, враховуючи, що окупанти не дають змоги доставити туди життєво необхідні ліки.
Слід відзначити високу ефективність медичного потяга — проєкту, започаткованого «Medecins Sans Frontieres» («Лікарі без кордонів») та «Укрзалізницею», який рятує тисячі життів.
Ситуація загалом не відповідає жодним міжнародним нормам на територіях бойових дій. У маленьких містечках та селищах, за свідченнями очевидців, доступу до медичних послуг немає, а «швидка» через зруйновану інфраструктуру та часті обстріли просто не приїжджає — не кажучи вже про те, що через відключення світла і зв’язку її взагалі неможливо викликати. Ситуація в містах також залишається неоднорідною: навіть на територіях самопроголошених республік медична система не відповідає жодним стандартам. Є свідчення про залишення без медичної допомоги навіть російських поранених військових.
Вода
Станом на січень 2025 року на тимчасово окупованих територіях Донецької області ситуація з питною водою значно погіршилася. Запаси води в резервуарах єдиного постачальника “Вода Донбасу” скоротилися вдвічі.
У Донецьку черги за привозною питною водою розтягуються на години. Водночас, за словами місцевих посадовців, води у водопровідних системах міста достатньо, але вона замість потрапити у домівки донеччан здебільшого тече по вулицях.
Повідомлялось, що взимку 2023–2024 років у тимчасово окупованому російською армією Донецьку через відсутність водопостачання люди топили сніг для отримання води.
У Херсоні після підриву дамби Каховської ГЕС окупанти позбавили місцевих жителів доступу до питної води. Люди опинилися в умовах гуманітарної катастрофи, оскільки окупаційна влада не здатна забезпечити базові потреби населення. Зазначається, що на тимчасово окупованій Херсонщині окупанти визнають критичний стан місцевих водойм. Тут воду не можна використовувати ані для побутових, ані для сільськогосподарських потреб, ані для купання.
У Криму 2025 рік стане ще одним роком без дніпровської води. Тож підстав для покращення ситуації немає.
Загалом ситуація дуже неоднорідна й викликає занепокоєння навіть у великих містах. Що ж до територій, де тривають бойові дії, особливо в невеличких селищах, то комунікації водопостачання здебільшого пошкоджені (якщо вони взагалі були), а придатність колодязної води не є безпечною.
Базові продукти харчування
Медіа склали список базових продуктів харчування та гуманітарних товарів, якими варто запастися, щоб вижити у разі блокади або окупації. Але наскільки їх має вистачити?
Гуманітарне право зобов’язує державу-окупанта забезпечувати населення продуктами харчування, ліками, основним одягом, постільною білизною, житлом та іншими базовими товарами. Але наскільки це виконується — велике питання.
Ряд міжнародних гуманітарних організацій продовжують надавати допомогу в кризових зонах. Держава-окупант зобов’язана сприяти доставці гуманітарної допомоги. На жаль, випадки недопуску таких вантажів стали радше системними, ніж винятковими.
Таким чином, ситуація нестабільна й неконтрольована. Рівень загроз на окупованих територіях України для їхніх мешканців залишається високим. Люди потерпають від насильницьких дій з боку окупаційної влади, економічних труднощів та нестачі базових ресурсів.
Висновки
Гуманітарна ситуація на українських територіях, тимчасово окупованих Росією, залишається критичною та нестабільною. Населення цих регіонів продовжує страждати від гострої нестачі базових ресурсів, зокрема питної води, медичної допомоги та продовольства. Ситуація ускладнюється системним недопуском міжнародних гуманітарних організацій, що унеможливлює повноцінну оцінку стану та надання необхідної допомоги.
Крім цього, особливе занепокоєння викликає ситуація з доступом до освіти. Дітей змушують навчатися за російськими програмами, часто з викривленим змістом і без права вибору, а в багатьох населених пунктах навчальні заклади взагалі не функціонують через руйнування або мілітаризацію.
Також фіксується погіршення екологічного стану — наслідки підриву Каховської ГЕС, знищення промислових об’єктів та відсутність контролю за станом довкілля призвели до регіональної екологічної катастрофи, зокрема отруєння води та ґрунтів, що ставить під загрозу здоров’я й життя тисяч людей.
Особливо тривожним є зафіксовані випадки катувань, насильницьких зникнень та вбивств цивільного населення. Ці дії, які носять ознаки воєнних злочинів, не лише порушують норми міжнародного гуманітарного права, а й створюють атмосферу постійного страху та терору серед мирного населення.
Усі ці фактори вказують на глибоку гуманітарну кризу, яка потребує негайного реагування міжнародної спільноти та тиску на державу-окупанта для забезпечення захисту прав цивільного населення.