Упродовж зими 2025–2026 років Російська Федерація продовжила систематичну кампанію атак проти енергетичної інфраструктури України, однак характер цих ударів суттєво змінився. Якщо у 2022–2024 роках основною ціллю були великі електростанції та магістральні енергетичні вузли, то у 2025 році російська стратегія дедалі більше змістилася до масованих атак на малі підстанції, розподільчі вузли та локальні елементи енергомережі за допомогою великих груп дронів-камікадзе.
Ця трансформація має не лише військовий, а й виразний гуманітарний характер. Її наслідком стало збільшення тривалості локальних блекаутів, зростання навантаження на системи ППО та поглиблення вразливості цивільного населення в зимовий період.
“виснаження через розпорошення”
На відміну від великих електростанцій:
- малі підстанції мають мінімальний фізичний захист;
- вони розташовані у великій кількості по всій території країни;
- їх практично неможливо прикрити системами ППО;
- навіть незначні пошкодження можуть виводити з ладу цілі райони.
Ця стратегія створює ефект “розпорошеного виснаження”, коли енергосистема не руйнується одним ударом, але постійно втрачає стабільність через сотні локальних пошкоджень.
Українська ППО, навіть за умов високої ефективності, фізично не здатна перекривати одночасно тисячі малих об’єктів інфраструктури. Захист великих міст і критичних військових об’єктів автоматично означає менший рівень прикриття для локальних енергетичних вузлів у регіонах.
У результаті:
- атаки стали дешевшими для Росії;
- навантаження на українську систему ППО різко зросло;
- ремонтні бригади працюють у режимі постійного виснаження;
- цивільне населення стикається з хронічною нестабільністю електропостачання.
Гуманітарний ефект як елемент стратегії
Хоча формально ціллю атак є енергетична система, їхній реальний вплив найбільш відчутний саме серед цивільного населення.
У зимовий період електроенергія в Україні означає:
- опалення;
- доступ до води;
- роботу лікарень;
- функціонування аптек;
- зв’язок та інтернет;
- збереження продуктів і медикаментів;
- можливість фізичного виживання для мільйонів людей.
Особливо вразливими є:
- літні люди;
- пацієнти із серцево-судинними та респіраторними захворюваннями;
- люди, залежні від електричних медичних приладів;
- мешканці сільських районів;
- внутрішньо переміщені особи;
- малозабезпечені сім’ї.
Офіційної консолідованої статистики щодо смертей від переохолодження чи наслідків тривалих блекаутів за зимовий сезон 2025–2026 років наразі не існує. Київська міська державна адміністрація у березні 2026 року заявила, що у звітних даних не зафіксовано смертей, безпосередньо пов’язаних із відключенням електроенергії або тепла.
Волонтери та гуманітарні працівники зазначають, що реальні наслідки зимових блекаутів можуть бути значно серйознішими за офіційну статистику. За їхніми словами, багато літніх людей змушені були жити у квартирах із критично низькою температурою, а переохолодження часто не фіксується як причина смерті. Натомість холод провокує інсульти, серцеві та респіраторні ускладнення, які й потрапляють у медичні висновки. Через це частина так званих “білих смертей” може залишатися статистично невидимою.
За оцінками волонтерів та спостерігачів, кількість непрямих смертей, пов’язаних із холодом та тривалими блекаутами у сезоні 2025–2026 років, імовірно, обчислюється десятками випадків, а деякі оцінки допускають показник до близько 200 осіб по країні.
Правовий вимір: межа між військовою ціллю та колективним покаранням
Міжнародне гуманітарне право не забороняє атакувати об’єкти, які можуть мати військове значення. Однак воно суворо забороняє:
- непропорційні атаки;
- дії, що спричиняють надмірні страждання цивільних;
- атаки на об’єкти, необхідні для виживання населення.
Систематичні удари по енергосистемі взимку створюють передбачуваний гуманітарний ефект:
- холод у житлових будинках;
- порушення медичного обслуговування;
- проблеми з водопостачанням;
- ризики для людей із хронічними захворюваннями;
- зростання смертності серед найбільш вразливих груп.
Фактично йдеться про модель війни на виснаження цивільної інфраструктури, де гуманітарний ефект стає частиною стратегічного розрахунку.
Висновок:
Систематичні удари по енергетичній інфраструктурі України у 2025–2026 роках дедалі більше набувають ознак стратегії виснаження цивільного населення через створення умов, небезпечних для життя, здоров’я та базового виживання.
Рекомендації:
- посилити міжнародний моніторинг гуманітарних наслідків енергетичних атак;
- документувати непрямі жертви блекаутів та переохолодження;
- розширити постачання систем ППО для захисту критичної інфраструктури;
- підтримати децентралізацію енергосистеми України;
- забезпечити міжнародне розслідування можливих порушень міжнародного гуманітарного права та воєнних злочинів.