Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс черговий суворий вирок українському військовополоненому — 20-річного бійця полку «Азов» Владислава Шпака засудили до 21 року позбавлення волі у колонії суворого режиму. Російські слідчі звинуватили його в участі у «терористичному угрупованні» та проходженні «навчання для здійснення терористичної діяльності».
За версією російської сторони, Шпак у 2020 році вступив до Національної гвардії України з ідеологічних міркувань і приєднався до полку «Азов». А вже у 2021 році проходив бойову підготовку, яку слідчі кваліфікували як частину терористичної діяльності. Після початку повномасштабної війни він обороняв Маріуполь і брав участь у боях на території «Азовсталі». 17 травня 2022 року, виконуючи наказ командування, Шпак здався в полон.
Цікаво, що слідству не вдалося чітко визначити, яку саме роль виконував Шпак у підрозділі — у різних документах його називають то кулеметником, то помічником гранатометника, то водієм-розвідником. Незважаючи на ці неточності, суд визнав його винним та призначив надзвичайно жорстке покарання.
Під час судового засідання, відповідаючи на запитання щодо своїх настроїв після початку війни, Шпак зазначив: «До громадян (РФ) — ні, до влади — так», чим підкреслив свою позицію як військовослужбовця, а не злочинця.
Цей випадок — не поодинокий. Російська влада вже раніше засудила до тривалих строків інших полонених українських військових. Зокрема, бійця «Азову» Леоніда Глущенка — до 28 років, а Дмитра Шанаєва — до 20 років позбавлення волі.
Подібні вироки є частиною масштабної та системної політики Російської Федерації, спрямованої на криміналізацію українських військових, які взяли участь у законному збройному захисті своєї держави. Засудження військовополонених за звинуваченнями у «тероризмі» суперечить основним принципам міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевським конвенціям, які прямо забороняють притягнення до відповідальності комбатантів за участь у бойових діях.
Фактично, РФ ігнорує міжнародне право, використовуючи судову систему як інструмент політичної розправи. Це створює небезпечний прецедент та ставить під загрозу не лише права українських полонених, але й сам принцип захисту військовослужбовців у конфліктах по всьому світу.
Масові вироки, що ґрунтуються на сумнівних доказах або політичній доцільності, перетворюють суди на засіб репресій. Така практика вимагає негайної та рішучої реакції з боку міжнародної спільноти, включно з тиском на Росію задля припинення переслідування військовополонених та забезпечення їх правового статусу відповідно до міжнародних норм.