Україна та Росія напередодні Великодня провели черговий обмін військовополоненими — подію, яка має не лише політичне чи військове значення, а насамперед глибокий гуманітарний вимір. У межах обміну Україна повернула 175 військовослужбовців і 7 цивільних, натомість передавши 175 російських полонених. Про це повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Серед звільнених — військові Збройних Сил України, нацгвардійці та прикордонники: рядові, сержанти й офіцери. Вони брали участь у бойових діях на різних напрямках — від Маріуполя та Чорнобильської зони до Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Сумської, Київської та навіть Курської ділянок фронту. Більшість із них перебували в полоні ще з 2022 року, що підкреслює системну проблему тривалого утримання людей без належного захисту їхніх прав.
Значна частина звільнених має поранення, а один із повернутих перебуває у критичному стані після пережитих тортур. Цей факт прямо вказує на серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій, які забороняють жорстоке поводження з військовополоненими та цивільними особами.
Особливо важливою деталлю цього обміну є звільнення 25 українських офіцерів, яких раніше російська сторона категорично відмовлялася включати до списків. Це свідчить про зміну переговорної динаміки, але водночас підкреслює, наскільки політизованим і вибірковим може бути сам процес обміну людьми, що суперечить базовим принципам прав людини.
Більше половини звільнених українських військових потрапили в полон під час оборони Маріуполя — одного з найтрагічніших епізодів війни. Їхнє тривале утримання підкреслює проблему доступу міжнародних організацій до місць утримання полонених та відсутність прозорого контролю за умовами їхнього перебування.
Цей обмін став уже четвертим від початку 2026 року. Перший відбувся 5 лютого, коли вдалося повернути 157 українських захисників і фактично розблокувати майже піврічну паузу в обмінах. Далі, 5–6 березня, у межах домовленостей, досягнутих у Женеві, відбулося ще два етапи, під час яких звільнили загалом 500 військовополонених. Нинішній великодній обмін став логічним продовженням цих домовленостей і відбувся за сприяння Сполучених Штатів Америки та Об’єднаних Арабських Еміратів.
Водночас процес обміну залишається вразливим до затримок і політичних маніпуляцій. Українська сторона зазначає, що розширений обмін не відбувся одразу через бюрократичні процедури з боку Росії. Це ще раз демонструє, що долі конкретних людей часто залежать не від гуманітарних принципів, а від адміністративних і політичних рішень.
Очікується, що наступний етап обміну може відбутися вже найближчим часом — у період з 13 по 19 квітня. Це дає надію на повернення додому ще більшої кількості людей, які роками перебувають у неволі.
У ширшому контексті цей обмін піднімає фундаментальні питання: чи можуть права людини залишатися пріоритетом під час війни, і наскільки ефективно міжнародна спільнота здатна гарантувати їх дотримання. Кожне повернення з полону — це не лише політична подія, а й акт відновлення людської гідності. Водночас кожне свідчення про тортури чи нелюдське поводження є нагадуванням про те, що ці права системно порушуються і потребують не лише фіксації, а й реальної відповідальності.