Винесення вироків українським солдатам полку «Азов» російськими судами привернув значну увагу світової спільноти через серйозні порушення міжнародного права та прав людини. Військовополонених, захоплених під час облоги Маріуполя у 2022 році, засудили до тривалих термінів ув'язнення — від 13 до 23 років — за звинуваченням у членстві в «терористичній організації». Ці звинувачення ґрунтуються на визнанні Росією полку «Азов» терористичною організацією, незважаючи на статус законного військового підрозділу України.
Судові процеси, що спричинили міжнародне обурення, супроводжувалися порушенням норм міжнародного гуманітарного права. 26 березня 2025 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону ухвалив вироки 23 полоненим українцям, які у різний час були пов'язані з полком «Азов». Із них 12 осіб отримали тюремні строки від 13 до 23 років у колонії суворого режиму. Ще 11 засуджено заочно, тому що повернулися в Україну в рамках обміну військовополоненими — двоє з них отримали по 23 роки, а дев'ять жінок, які працювали в різний час армійськими кухарями, засудили до 13-14 років колонії загального режиму. Усіх жінок було обміняно у вересні 2024 року.
Звинувачення проти «азовців» будуються на твердженнях, що всі вони у різний час служили в полку «Азов» і нібито висловлювали негативне ставлення до російськомовного населення та дотримувались проукраїнських радикальних поглядів. Деякі з обвинувачених брали участь в обороні Маріуполя та «Азовсталі», тоді як інші, на момент російського вторгнення в Україну в 2022 році, вже не служили в полку і були затримані у своїх будинках або під час фільтрації. Справу було порушено у самопроголошеній «ДНР» і згодом передано до суду Ростова-на-Дону.
Судові розгляди супроводжувалися численними порушеннями прав обвинувачених. Солдати заявляли про тортури, позбавлення медичної допомоги та принизливе поводження під час тримання під вартою. Визнання, отримані під тортурами, використовувалися як ключові докази на суді, що ставить під сумнів легітимність судового процесу. Це суперечить положенням Женевських конвенцій, учасником яких є Росія, які вимагають гуманного поводження з військовополоненими та забороняють будь-які форми примусу до зізнань.
Женевські конвенції, зокрема Стаття 17 Третьої Женевської конвенції, вимагають захисту військовополонених від насильства та забороняють примус до визнання. Дії щодо солдатів «Азова» порушують ці норми. Судовий процес не відповідав міжнародним стандартам справедливості, не забезпечивши обвинуваченим справедливий та прозорий суд. Ці порушення є частиною ширшої картини порушень міжнародного права російськими військами під час конфлікту в Україні.