14 серпня Україна провела вже 67-й обмін військовополоненими, в рамках якого на Батьківщину повернулися 84 людини — 33 військових та 51 цивільний. Операція відбулася в контексті стамбульських домовленостей та за активної участі Об’єднаних Арабських Еміратів, що вкотре підтверджує: кожне повернення українців з російського полону — не просто дипломатичний акт, а складна багаторівнева спецоперація.
Особливість цього обміну — звільнення українців, яких утримували в російській неволі ще до початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Деякі з них перебували в полоні понад 9 років, з моменту захоплення Донбасу у 2014-му. Один зі звільнених пробув у неволі 4013 днів. Його особу та статус — цивільний чи військовий — Координаційний штаб наразі не розголошує.
Загалом серед звільнених — воїни Маріупольського гарнізону, представники Військово-морських сил, прикордонники та цивільні, яких затримували і засуджували на тимчасово окупованих територіях або в самій Росії протягом 2016–2021 років. Серед цивільних — три жінки з Донецької та Луганської областей, включно з вчителькою початкової школи, яку було засуджено 2019 року.
Окрема історія — 27-річний хлопець, якого російські сили ув’язнили ще у 2016-му, коли йому було лише 18. Він провів у полоні дев’ять років. Деталі його справи наразі залишаються засекреченими.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, практично всі звільнені українці потребують медичної допомоги та тривалої реабілітації. Понад 90% тих, хто повертається з російського полону, свідчать про систематичні порушення прав, тортури, фізичне та психологічне насилля.
Попри норми Женевської конвенції, яка передбачає обмін полоненими після завершення активної фази бойових дій, Україна продовжує боротися за кожного свого громадянина вже зараз. Згідно з офіційною статистикою, з початку війни додому вдалося повернути понад 6000 українців.
У кожному обміні — роль міжнародних партнерів. Цього разу знову спрацював канал зв’язку через Об’єднані Арабські Емірати. Це свідчить: міжнародна дипломатія продовжує залишатися важливим інструментом у боротьбі за життя та свободу українців.
Кожне повернення — це окрема історія, окрема перемога, і водночас — свідчення того, що війна не закінчена. Україна пам’ятає про всіх, хто досі у неволі. І працює, аби кожен із них повернувся додому.