Сьогодні Україна стала найзамінованішою країною у світі з часів Другої світової війни. За оцінками, понад 139 тисяч квадратних кілометрів території — це близько 23% усієї площі країни — можуть бути забруднені мінами або іншими вибухонебезпечними предметами. І найстрашніше, що ці загрози не завжди видно. Вони можуть чекати під ногами — на дорозі, в полі, на подвір’ї. Так в Україні використовуються різні типи мін — від старих радянських «метеликів», які легко сплутати з іграшкою, до сучасних протитанкових, що спрацьовують від найменшого дотику чи руху.
З початку повномасштабного вторгнення внаслідок мін загинули щонайменше 359 мирних мешканців. Ще близько тисячі дістали поранення, серед них щонайменше 18 дітей. Але ці цифри — не остаточні. Багато районів залишаються недоступними, а статистика — неповною.
На території України вже розкидано понад мільйон мін. Додайте до цього десятки тисяч нерозірваних снарядів, гранат, мінометів — і отримаєте картину прихованої, але смертельно небезпечної війни. Найбільш ризикованими залишаються прифронтові території, де бої тривали найактивніше, а також деокуповані райони, куди лише починають повертатися люди.
Розмінування — це повільна, але щоденна боротьба. Лише за серпень 2025 року фахівці Міноборони розмінували майже 6 тисяч гектарів і знешкодили понад 8 тисяч вибухонебезпечних предметів. Загалом з початку повномасштабної війни було нейтралізовано понад 458 тисяч таких об’єктів. У країні працює вже 119 сертифікованих операторів розмінування, і щомісяця з’являються нові — бо потреба величезна.
Ця робота дає реальні результати. Уже понад 2 тисячі квадратних кілометрів сільськогосподарських земель повернуто до використання. Але на тлі загального масштабу це лише маленький крок.
Питання мін стало не лише безпековим, а й політичним. Україна офіційно вийшла з Оттавської конвенції — міжнародної угоди, що забороняє використання протипіхотних мін. Це дало змогу застосовувати такі засоби оборони на фронті. Але водночас держава наголошує, що гуманітарне розмінування є одним із її головних пріоритетів. Розмінування потрібно не лише для безпеки, а й для повернення до нормального життя — щоб люди могли обробляти землю, відкривати школи, просто гуляти вулицями без страху.
Повне очищення територій триватиме роки, можливо — десятиліття. Але кожне розміноване поле — це ще один крок до відновлення. До того моменту, коли можна буде ходити вулицею і не боятися, що смерть чекає мовчки, просто під ногами.