24 квітня 2026 року відбувся черговий, 73-й за рахунком обмін полоненими між Україною та Росією. З російської неволі було звільнено 193 українських військовослужбовців. Цей обмін став другим протягом місяця та продовженням домовленостей, досягнутих під час попереднього обміну напередодні Великодня, коли додому повернулися 175 осіб, включно з військовополоненими підрозділу «Азов» та цивільними особами, незаконно утримуваними з 2022 року.
За наявною інформацією, значна частина звільнених під час обміну 24 квітня утримувалася на території Чечні. Повідомляється, що щодо деяких із них російська сторона порушувала кримінальні справи, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевським конвенціям, які забороняють кримінальне переслідування військовополонених за сам факт участі у бойових діях.
Серед звільнених — військовослужбовці різних підрозділів, включаючи Збройні Сили України, Військово-Морські Сили, Сили територіальної оборони, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну прикордонну службу та Державну спеціальну службу транспорту. Більшість із них — рядові та сержанти, однак також звільнено кількох офіцерів.
Віковий діапазон звільнених свідчить про широке охоплення мобілізаційних категорій: наймолодшому — 24 роки, найстаршому — 60. Частина звільнених має поранення або інші наслідки неналежних умов утримання. Окремі випадки тривалого перебування в полоні, починаючи з 2023 року, викликають додаткове занепокоєння щодо дотримання базових стандартів поводження з військовополоненими.
Українська сторона заявляє про забезпечення звільненим комплексної підтримки, що включає медичне обстеження, фізичну та психологічну реабілітацію, а також соціальні виплати. Водночас такі заходи є лише частиною ширшої проблеми реінтеграції осіб, які зазнали тривалого утримання в ізоляції та, ймовірно, жорстокого поводження.
З правозахисної точки зору, ці обміни вкотре підкреслюють системні ризики для українських військовополонених та цивільних осіб, утримуваних Російською Федерацією. Серед ключових питань залишаються: відсутність належного доступу міжнародних моніторингових місій до місць утримання; практика незаконного кримінального переслідування військовополонених; повідомлення про неналежні умови утримання та можливе жорстоке поводження; тривале утримання цивільних осіб без правових підстав.
Україна продовжує дипломатичні та гуманітарні зусилля для повернення всіх утримуваних осіб. Важливу роль у процесі обмінів відіграють міжнародні посередники, зокрема Сполучені Штати Америки та Об’єднані Арабські Емірати.
Подальший моніторинг ситуації, документування порушень та міжнародний тиск залишаються критично необхідними для забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права та захисту прав осіб, які перебувають у полоні.