Останній обмін полоненими між Україною та Російською Федерацією, у результаті якого додому повернулися 185 військовослужбовців і один цивільний, вкотре привернув увагу до масштабів проблеми незаконного утримання українських громадян на території РФ та окупованих нею територіях. Попри регулярні обміни, тисячі людей продовжують перебувати в полоні, а міжнародні організації та правозахисники дедалі частіше говорять про системний характер порушень міжнародного гуманітарного права з боку Російської Федерації.
За даними, оприлюдненими у Верховній Раді України, станом на сьогодні в російському полоні перебуває близько 7 тисяч українських військовослужбовців. Кількість незаконно утримуваних цивільних осіб оцінюється від 10 до 20 тисяч осіб. За весь час повномасштабної війни Україні вдалося повернути з полону понад 9 тисяч громадян, переважно військових.
Однак навіть після повернення додому багато колишніх полонених розповідають про катування, жорстоке поводження, психологічний тиск та відсутність належної медичної допомоги. За оцінками українських посадовців та правозахисників, понад 95% українських військовополонених зазнають тих чи інших форм катувань або нелюдського поводження під час перебування в російській неволі. Йдеться не про окремі випадки перевищення повноважень чи насильства з боку окремих охоронців, а про практику, яка має ознаки системності.
Серед найбільш поширених порушень колишні полонені називають побиття, застосування електричного струму, тривале утримання в переповнених приміщеннях, позбавлення сну, недостатнє харчування, ненадання медичної допомоги та психологічний тиск. Багато звільнених військових повертаються додому зі значною втратою ваги, тяжкими наслідками травм та хронічними захворюваннями, які не лікувалися під час перебування в полоні.
Окремою проблемою залишається смертність серед українських військовополонених. За офіційними даними, щонайменше 206 українських військовослужбовців загинули безпосередньо в російському полоні після початку повномасштабного вторгнення. Крім того, українські правоохоронні органи документують випадки розстрілів військовослужбовців під час здачі в полон або після захоплення в полон. Станом на сьогодні зафіксовано понад 330 таких випадків, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини та грубі порушення Женевських конвенцій.
Додатковим свідченням масштабів порушень є результати репатріації тіл загиблих. За час повномасштабної війни в Україну було повернуто понад 20 тисяч тіл та останків загиблих військовослужбовців. За даними українських органів влади, щонайменше 375 повернутих тіл мали ознаки катувань або жорстокого поводження.
Цивільні заручники поза межами міжнародного права
Якщо статус військовополонених визначений Третьою Женевською конвенцією, то ситуація з цивільними особами є ще більш тривожною. Міжнародне гуманітарне право прямо забороняє свавільне затримання цивільного населення під час збройних конфліктів. Четверта Женевська конвенція встановлює особливий захист цивільних осіб та обмежує можливості держави-окупанта щодо їхнього затримання.
Попри це, Російська Федерація протягом усієї війни продовжує практику масових затримань цивільних громадян України. Серед утримуваних — представники органів місцевого самоврядування, журналісти, волонтери, громадські активісти, ветерани, колишні військовослужбовці та звичайні мешканці окупованих територій. У багатьох випадках причини затримання не повідомляються, а родичі тривалий час не мають інформації про місце перебування своїх близьких.
На відміну від військовополонених, механізми повернення цивільних осіб залишаються значно складнішими. Росія часто відмовляється визнавати факт їхнього утримання або не включає цивільних до переговорних процесів щодо обміну. Саме тому кількість цивільних, які залишаються в неволі, продовжує зростати.
Правозахисні організації також документують численні випадки катувань цивільних осіб. Колишні бранці повідомляють про побиття, імітації страт, сексуальне насильство, тривале утримання в ізоляції та примусове отримання зізнань. Такі дії порушують не лише Женевські конвенції, але й Конвенцію ООН проти катувань, учасницею якої є Російська Федерація.
Від гуманітарної проблеми до питання міжнародної відповідальності
Масове утримання українських військових та цивільних осіб, численні свідчення катувань, випадки загибелі в полоні та розстрілів військовополонених формують одну з найбільших гуманітарних криз, пов'язаних із російсько-українською війною. На думку правозахисників, ідеться не про поодинокі порушення, а про політику, яка має ознаки системного нехтування міжнародним гуманітарним правом.
У цих умовах одним із ключових завдань міжнародної спільноти залишається посилення контролю за умовами утримання українських полонених, забезпечення безперешкодного доступу міжнародних моніторингових місій до місць несвободи та притягнення винних до відповідальності за воєнні злочини. Водночас для тисяч українських родин головним питанням залишається не юридична оцінка злочинів, а повернення додому їхніх близьких, які досі перебувають у російській неволі.