Росія перетворила незаконне утримання та катування українців на один із інструментів окупаційної політики. Національна поліція України встановила 159 місць несвободи на тимчасово окупованих територіях України та в Росії. Через цю систему пройшли тисячі цивільних і військовослужбовців, частина з них досі залишається в полоні. Про це розповів тимчасово виконувач обов’язків Голови Національної поліції України Максим Цуцкірідзе.
Встановлені поліцією місця несвободи — це підвали, катівні, фільтраційні табори, слідчі ізолятори та виправні колонії. Слідчі не обмежуються фіксацією окремих випадків насильства, а намагаються відновити весь шлях людини — від моменту захоплення до місця, де її утримували перед звільненням або обміном.
Поліція вже опрацювала інформацію щодо кількох тисяч цивільних заручників, які повернулися з незаконного утримання. Близько 500 із них допитали як потерпілих і свідків.
Правоохоронці встановили понад тисячу осіб, причетних до незаконного утримання та катувань українців. Загалом 120 фігурантам уже повідомили про підозру у злочинах на окупованих територіях України та в Росії.
Окремо слідчі встановили понад 80 причетних осіб у Калінінській виправній колонії. 42 із них уже отримали повідомлення про підозру.
Серед підозрюваних є начальник слідчого ізолятора №3 Головного управління Федеральної служби виконання покарань Росії у Пермському краї. За даними слідства, він організував катування українських цивільних ув’язнених. Ці катування, як зазначає Національна поліція, призвели до загибелі української журналістки Вікторії Рощиної та голови Дніпрорудненської міської територіальної громади Євгена Матвєєва.
Українські слідчі намагаються відновити всю вертикаль відповідальності — від людей, які охороняли, конвоювали та катували незаконно утримуваних, до керівників, які організовували роботу місць несвободи та віддавали накази.
Данне розслідування доводить, що незаконні ув’язнення, переміщення та катування українців не є сукупністю окремих злочинів. Йдеться про організовану систему, до якої причетні співробітники російських силових структур, представники окупаційних адміністрацій та українські колаборанти.
Наразі ця система документується через свідчення людей, які пережили незаконне утримання, встановлені місця несвободи та дані про конкретних осіб, причетних до злочинів.